лиск
ЛИСК, у, ч.
1. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні.
Килими полиняли, втратили лиск i фарби; один тiльки дорогий квiтчастий нелинючий перський килим на софi звеселяв сумну темну свiтлицю (І. Нечуй-Левицький);
В електричних кип'ятильниках поблискували ясним нікелевим лиском інструменти (Ю. Смолич).
2. Бездоганність зовнішнього вигляду й манер, показний блиск зовнішності.
Сміються очі... Чорне, з здоровим лиском обличчя... (Остап Вишня);
– До вашої, капітане, бездоганної виправки, до вашого парадного лиску чогось не дістає... ну, щоб ви були справжнім помначштабу (Є. Доломан);
І все [чепуріння] для того, щоб у вечірніх залах, в тісняві й літняві вмить позбутися свого лиску, втратити все набуте такою старанністю впродовж дня (П. Загребельний);
На відміну від інших, я бачив Копитка практично наскрізь, і його зовнішній лиск не міг ввести мене в оману (В. Хрущак).
Словник української мови (СУМ-20)