лиск
ЛИСК, у, ч.
1. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні.
Килими полиняли, втратили лиск i фарби; один тiльки дорогий квiтчастий нелинючий перський килим на софi звеселяв сумну темну свiтлицю (І. Нечуй-Левицький);
В електричних кип'ятильниках поблискували ясним нікелевим лиском інструменти (Ю. Смолич).
2. Бездоганність зовнішнього вигляду й манер, показний блиск зовнішності.
Сміються очі... Чорне, з здоровим лиском обличчя... (Остап Вишня);
– До вашої, капітане, бездоганної виправки, до вашого парадного лиску чогось не дістає... ну, щоб ви були справжнім помначштабу (Є. Доломан);
І все [чепуріння] для того, щоб у вечірніх залах, в тісняві й літняві вмить позбутися свого лиску, втратити все набуте такою старанністю впродовж дня (П. Загребельний);
На відміну від інших, я бачив Копитка практично наскрізь, і його зовнішній лиск не міг ввести мене в оману (В. Хрущак).
Значення в інших словниках
- лиск — лиск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- лиск — Ґлянець, ґлянс, блиск; (зовнішній) лоск, полиск, сил. шик. Словник синонімів Караванського
- лиск — -у, ч. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лиск — БЛИСК (відбиття світла від гладкої, начищеної, змащеної і под. поверхні; блиск волосся, шкіри і т. ін.), ГЛЯ́НЕЦЬ (ГЛЯНС) (ГЛЯНЦ рідше), ЛИСК, ПО́ЛИСК. Від парубків.. тхнуло горілкою, дьогтем, сирицею та олією, якою вони до блиску мастили собі волосся (З. Словник синонімів української мови
- лиск — Лиск, ли́ску, -кові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лиск — ЛИСК, у, ч. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні. Стара Марта аж сплеснула руками, коли.. вздріла Максима, що докінчував наваксовувати чоботи до сліпучого лиску (Смолич, Мир.. Словник української мови в 11 томах
- лиск — Лиск, -ку м. Блескъ; лоскъ, глянець. Словник української мови Грінченка