1. Словник української мови в 11 томах

лиск

ЛИСК, у, ч. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні.

Стара Марта аж сплеснула руками, коли.. вздріла Максима, що докінчував наваксовувати чоботи до сліпучого лиску (Смолич, Мир.., 1958, 507);

Шапку він ще в дверях зірвав з голови і тепер пригладжував рукою білявий, з шовковим лиском чуб (Ле, Хмельницький, І, 1957, 309).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лиск — лиск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лиск — Ґлянець, ґлянс, блиск; (зовнішній) лоск, полиск, сил. шик. Словник синонімів Караванського
  3. лиск — -у, ч. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лиск — ЛИСК, у, ч. 1. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні. Килими полиняли, втратили лиск i фарби; один тiльки дорогий квiтчастий нелинючий перський килим на софi звеселяв сумну темну свiтлицю (І. Словник української мови у 20 томах
  5. лиск — БЛИСК (відбиття світла від гладкої, начищеної, змащеної і под. поверхні; блиск волосся, шкіри і т. ін.), ГЛЯ́НЕЦЬ (ГЛЯНС) (ГЛЯНЦ рідше), ЛИСК, ПО́ЛИСК. Від парубків.. тхнуло горілкою, дьогтем, сирицею та олією, якою вони до блиску мастили собі волосся (З. Словник синонімів української мови
  6. лиск — Лиск, ли́ску, -кові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лиск — Лиск, -ку м. Блескъ; лоскъ, глянець. Словник української мови Грінченка