1. Словник синонімів української мови

лиск

БЛИСК (відбиття світла від гладкої, начищеної, змащеної і под. поверхні; блиск волосся, шкіри і т. ін.), ГЛЯ́НЕЦЬ (ГЛЯНС) (ГЛЯНЦ рідше), ЛИСК, ПО́ЛИСК. Від парубків.. тхнуло горілкою, дьогтем, сирицею та олією, якою вони до блиску мастили собі волосся (З. Тулуб); Не ті вже кучері з-під кашкета, і чоботи, — щоправда, ті ж таки хромові, та не той глянець (А. Головко); А я чобітки всім (солдатам) витер, а тоді змастив, декому підшив, причепурив. Глянсу навів, наче лаковані (Ю. Яновський); Голий-голісінький череп матово відсвічував синім лиском (Ю. Смолич); Невеликі старі садочки стояли в побронзовілому листі та в жовтих полисках достиглих яблук (Є. Гуцало).

БЛИСК (велич, могутність, багатство, солідність, дорога модність і т. ін. — у їх зовнішньому, часто лише показному вияві), ПИШНО́ТА, ЛИСК, ЛОСК рідше, ГЛЯ́НЕЦЬ (ГЛЯНС) (бездоганний зовнішній вигляд, вишукані манери і т. ін.). Він любив блиск, розкіш і жадав багатої, естетичної церковно-аристократичної обстави (І. Нечуй-Левицький); Нічого не щадила (мати) для блиску й краси своєї дочки (Н. Кобринська); Се йшов у всій своїй пишноті на тухольську раду боярин Тугар Вовк зі своєю дружиною (І. Франко); — І смішно, і сумно було бачити, як тьмяніє отой фальшивий лиск зверхності над людьми і як на виду починає проступати (в Гризоти) людське (В. Речмедін); Пруссацький оберст губить лоск і форс, (М. Бажан); Він віддасть його (хлопчика) комусь із магнатів, щоб при магнатському дворі набув він елегантних манер, знайомств і глянцю (З. Тулуб). — Пор. 3. бага́тство, I. 1. шик.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лиск — лиск іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. лиск — Ґлянець, ґлянс, блиск; (зовнішній) лоск, полиск, сил. шик. Словник синонімів Караванського
  3. лиск — -у, ч. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лиск — ЛИСК, у, ч. 1. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні. Килими полиняли, втратили лиск i фарби; один тiльки дорогий квiтчастий нелинючий перський килим на софi звеселяв сумну темну свiтлицю (І. Словник української мови у 20 томах
  5. лиск — Лиск, ли́ску, -кові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. лиск — ЛИСК, у, ч. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні. Стара Марта аж сплеснула руками, коли.. вздріла Максима, що докінчував наваксовувати чоботи до сліпучого лиску (Смолич, Мир.. Словник української мови в 11 томах
  7. лиск — Лиск, -ку м. Блескъ; лоскъ, глянець. Словник української мови Грінченка