литка

ЛИ́ТКА, и, ж. Округлий м’яз на задній частині голінки людини.

Довга коса, чорна, як гадюка, так і обвивається круг тонкого стану і аж до повних литок достає (Стор., І, 1957, 83);

Підтикана дівчина з червоними литками мила вікна (Панч, І, 1956, 382);

*У порівн. Білий, мов циганська литка (Номис, 1864, № 8530).

◊ Смали́ти (присма́лювати) ли́тки біля кого — залицятися до кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. литка — ли́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ли́тки  Орфографічний словник української мови
2. литка — Жижка.  Словник синонімів Караванського
3. литка — -и, ж. Округлий м'яз на задній частині голінки людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. литка — ЛИ́ТКА, и, ж. Округлий м'яз на задній частині гомілки людини. І чобіт, і литка Кіндратова мов бритвою були розполосовані (Д. Мордовець); Сі штани були страшенно вузькі і, крім того, одягнуті на чоботи, так що халяви аж випиналися з-під них...  Словник української мови у 20 томах
5. литка — ли́тка: ◊ го́ла ли́тка вул. дівчина без посагу (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. литка — полата́ти ли́тки кому, жарт. Покусати (про собак). (Прокіп Свиридович:) Піймай, Химко, собаку та прив’яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не полатала литок (М. Старицький); (Старшина:) А клятий рябий пес трохи литок не полатав начальникові (М.  Фразеологічний словник української мови
7. литка — ЛИ́ТКА (округлий м'яз на задній частині голінки людини), ГА́ЛА діал. Мотря.. спустила з горища на щабель здорову ногу з товстою литкою (І. Нечуй-Левицький); Юзіна спідничка ледве сягала за коліна Дарці .. — Дивіться, геть гали видко! — зареготалась Дарка (Леся Українка).  Словник синонімів української мови
8. литка — Ли́тка, -тки, -тці; литки́, лито́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. литка — Литка, -ки ж. Икра (у ноги). Білий, мов циганська литка. Ном. № 8530. Що голова, то кість, — що литка, то м'ясо. Ном. № 1287. аж йому в литках застигло. Сильно испугался. Ном. № 4336. литки смалити, присмалювати біля ко́го. Ухаживать за кѣмъ. Ном. № 8974.  Словник української мови Грінченка