лихач
ЛИХА́Ч, а́, ч., розм.
1. Нестримно, нерозсудливо смілива людина.
— Даю тобі вірне, непорушне слово: буду витриманий комсомолець, а не лихач! (Ю. Янов., І, 1954, 177).
2. заст. Візник екіпажа з баским конем, а також самий екіпаж з таким конем.
Вулиця їхня — содом і гоморра: трамваї, автомобілі, лихачі… (Головко, II, 1957, 591).
Словник української мови (СУМ-11)