лиховісний

ЛИХОВІ́СНИЙ, а, е. Який свідчить про наближення, початок якого-небудь лиха, нещастя.

Щось лиховісне було в гарячім повітрі кав’ярні (Коцюб., II, 1955, 153);

Тихі, принишклі пороги. Ні лиховісного погрюкування човнів об каміння, ні гоготання Ненаситця (Рудь, Гомін.., 1959, 34);

Як у давній пісні Шепнули Бондарівні лиховісні, Та мудрі люди: "Дівчино! Втікай!" (Рильський, II, 1956, 52);

То не буря-громовиця скаженіє і лютує, ой, не круки лиховісні небо всіяли хрестами, — то чужинці йдуть ордою (Гур., Друзі.., 1959, 13);

// Який виражає лихі, ворожі наміри щодо кого-, чого-небудь.

Мовчазний і похмурий, з блідим нервовим обличчям, він рідко коли підводив очі — чорні, з лиховісним вогником (Коцюб., І, 1955, 297);

Максим Кривоніс одним духом випив кухоль горілки, вдарив ним об стіл і лиховісним оком блимнув на шляхту (Панч, Гомон. Україна, 1954, 72);

// Який викликає страх, тривогу.

При місяці оглядали ханський палац, і парк, і оту лиховісну Соколину вежу, куди вкидали дівчат-полонянок (Гончар, Тронка, 1963, 177).

Значення в інших словниках

1. лиховісний — лихові́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лиховісний — -а, -е. Який свідчить про наближення, початок якого-небудь лиха, нещастя. || Який виражає лихі, ворожі наміри щодо кого-, чого-небудь. || Який викликає страх, тривогу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лиховісний — ЛИХОВІ́СНИЙ, а, е. Який свідчить про наближення, початок якого-небудь лиха, нещастя. Щось лиховісне було в гарячім повітрі кав'ярні (М. Коцюбинський); Як у давній пісні Шепнули Бондарівні лиховісні, Та мудрі люди: “Дівчино! Втікай!” (М.  Словник української мови у 20 томах
4. лиховісний — ЗЛОВІ́СНИЙ (який передвіщає зло, нещастя, свідчить про наближення чогось тяжкого, поганого), НЕДО́БРИЙ, ЛИХИ́Й, ЛИХОВІ́СНИЙ підсил., ЗЛОВІ́ЩИЙ розм., ЗЛОПОВІ́СНИЙ рідко, ЗЛОВОРО́ЖИЙ рідко. Тут, у горах, панувала насторожена, зловісна тиша (В.  Словник синонімів української мови
5. лиховісний — Лихові́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)