лихорадка
ЛИХОРА́ДКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що гаря́чка 1.
Вона тряслася в лихорадці, її очі блищали, уста були майже зовсім білі і потріскані від гарячки (Фр., І, 1955, 85);
— Тільки він утік, я, як опечений, вискочив з-під стола… лихорадка так мене й б’є! (Кв.-Осн., II, 1956, 295);
*Образно. Ті руки, що в смертельну лихорадку Повергли світ старий вогнем, свинцем, Свободі на Збручі поклали кладку (Павл., Бистрина, 1959, 102).
Словник української мови (СУМ-11)