личак
ЛИЧА́К, а́, ч.
1. Плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття, яке носили з онучами, прив’язуючи до ноги мотузками.
І чоловіки й молодиці носили личаки, обгорнувши ноги білими онучками (Н.-Лев., II, 1956, 102);
Саморобні постоли та ще личаки з липової кори були тут [на Гуцульщині] єдиним взуттям для бідноти (Козл., Сонце.., 1957, 8);
Ходив [Митрофан], похмуро притупував чобітьми, поверх яких було натягнуто нові, з валу виплетені домашнього виробу личаки (Гончар, II, 1959, 135).
2. перен., заст. Вбога людина.
Словник української мови (СУМ-11)