личак
ЛИЧА́К, а́, ч.
1. Плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття, яке носили з онучами, прив’язуючи до ноги мотузками.
І чоловіки й молодиці носили личаки, обгорнувши ноги білими онучками (Н.-Лев., II, 1956, 102);
Саморобні постоли та ще личаки з липової кори були тут [на Гуцульщині] єдиним взуттям для бідноти (Козл., Сонце.., 1957, 8);
Ходив [Митрофан], похмуро притупував чобітьми, поверх яких було натягнуто нові, з валу виплетені домашнього виробу личаки (Гончар, II, 1959, 135).
2. перен., заст. Вбога людина.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- личак — лича́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- личак — див. бідний Словник синонімів Вусика
- личак — -а, ч. 1》 Плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття, яке носили з онучами, прив'язуючи до ноги мотузками. 2》 перен., заст. Вбога людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- личак — ЛИЧА́К, а́, ч. 1. Плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття, яке носили з онучами, прив'язуючи до ноги мотузками. Один чоловік загубив свої воли, і коли він шукав їх, ходячи по лісі, йому в личак упав цвіт папороті (з переказу)... Словник української мови у 20 томах
- личак — БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл. Словник синонімів української мови
- личак — Лича́к, -ка́ м. 1) Обувь изъ лыка, лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. О. 1861. II. 6. Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки. Ном. № 11806. 2) Веревка изъ лыкъ. Вх. Зн. 33. Словник української мови Грінченка