лов

ЛОВ, у, ч.

1. кого, чого і без додатка. Те саме, що ло́влення.

— Щасливого лову! — кивала вона головою рибалці (Коцюб., II, 1955, 303);

Ген-ген по берегу біліє самотня рибальська хатина, де кочує риболовецька бригада в сезон лову (Гончар, Тронка, 1963, 229);

Дизельний рефрижераторний риболовний траулер.. призначається для лову та обробки риби (Наука.., 2, 1957, 17).

На лов — на полювання, риболовлю.

Батько дикою тропою, йому відомою, на лов крутими горами, тайгою на звіра хижого пішов (Гонч., Вибр., 1959, 135).

2. Те, що виловлене; вилов (у 2 знач.).

Лев винагородив рибалок. За добу виповнили вони баркас по борти (Тулуб, Людолови, І, 1957, 260).

Значення в інших словниках

1. лов — лов іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. лов — -у, ч. 1》 кого, чого і без додатка. Те саме, що ловлення. На лов — на полювання, риболовлю. 2》 Те, що виловлене; вилов (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лов — ЛОВ, у, ч. 1. кого, чого і без дод. Те саме, що ло́влення. На вiльних землях зорганiзованi були на втiкачiв лови (М. Коцюбинський); – Таж там [у тихій заводі ] найліпше місце для лову! – стріпував Святогор свої кучері (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. лов — ВИ́ЛОВ (те, що виловлене), ЛОВ. Шхуна забирала в морі вилов із шаланд (М. Трублаїні); Лов винагородив рибалок (З. Тулуб).  Словник синонімів української мови