лов
ЛОВ, у, ч.
1. кого, чого і без дод. Те саме, що ло́влення.
На вiльних землях зорганiзованi були на втiкачiв лови (М. Коцюбинський);
– Таж там [у тихій заводі ] найліпше місце для лову! – стріпував Святогор свої кучері (Н. Королева);
Співаючи пісню, скоріше, мугикаючи собі під ніс, я брів попід гаткою, вибираючи зручне місце для лову риби (О. Бердник);
– Панове! Кабана сюди не привели, ловів не буде (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
2. Те, що виловлене; вилов (у 2 знач.).
Лов винагородив рибалок. За добу виповнили вони баркас по борти (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)