ловкенький
ЛОВКЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до ло́вкий.
— А вона, справді, ловкенька: говорить, як у дзвоник кує! (Вас., І, 1959, 153);
— Там у крамниці є такі ловкенькі цукерки.. Такі смачні, неначе солодкий, солодкий лід (Коп., Подарунок, 1956, 40).
Словник української мови (СУМ-11)