ловля

ЛО́ВЛЯ, і, ж. Те саме, що ло́ви.

Не тоді собак годувать, як на ловлю йти (Номис, 1864, № 7778);

[Терещенко:] Одна щука на живець — хіба це ловля?.. (Корн., II, 1955, 342);

Діти все ще возилися з котом, тобто спускали його згори в долину на ловлю щурів (Ков., Світ.., 1960, 38).

Значення в інших словниках

1. ловля — ло́вля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ловля — -і, ж. Те саме, що лови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ловля — Лови, ловитва, див. облов  Словник чужослів Павло Штепа
4. ловля — ЛО́ВЛЯ, і, ж., рідко. Те саме, що ло́ви. Не тоді собак годувать, як на ловлю йти (прислів'я); Ну, і вдалась же йому [Леонові] тота ловля так, що ліпше й годі! (І. Франко); Єдиною його [Чарлза Лі] утіхою і пристрастю була ловля лососів (В.  Словник української мови у 20 томах