ложа
ЛО́ЖА¹, і, ж.
1. Відділені перегородками місця для кількох глядачів у театральному залі.
По ложах, по партері де-не-де мріють люди (Н.-Лев., III, 1956, 304);
В найкращу з усіх, в позолочену ложу Провів, поклонившись, старик-білетер (С. Ол., Вибр., 1959, 64);
// перен. Про людей, що сидять на цих місцях.
Не аплодувала одна тільки ложа в театрі. Ложа більшовиків (Довж., Зач. Десна, 1957, 19).
2. іст. Відділення масонської організації.
В 1818 р. [І.] Котляревський вступив у полтавську масонську ложу "Любов до істини" (Іст. укр. літ., І, 1954, 152).
ЛО́ЖА², і, ж. Дерев’яна частина деяких видів ручної вогнепальної зброї (гвинтівки, мисливської рушниці тощо).
В лівій руці старанно тримав [старшина] бойовий трофей — німецький автомат з довгою обоймою патронів, закладеною в ложі автомата (Ле, Право.., 1957, 116).
ЛО́ЖА³, і, ж., заст. Ложе ( див. ло́же¹).
Милого ложа — міх та рогожа, То мені постіль гожа (Чуб., V, 1874, 21).
Словник української мови (СУМ-11)