локаутник

ЛОКА́УТНИК, а, ч., політ. Той, хто оголошує локаут.

Провокація локаутників не вдалася (Ленін, 20, 1950, 189).

Значення в інших словниках

1. локаутник — лока́утник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. локаутник — -а, ч., політ. Той, хто оголошує локаут.  Великий тлумачний словник сучасної мови