лотр
ЛОТР, а, ч., діал., лайл. Негідник, розбійник, грабіжник.
Але чим викажеш [доведеш] їм, що ти.. не лотр у тому найгіршому розумінні, яким намагається шляхтич виставити тебе перед красунею господинею?.. (Ле, Наливайко, 1957, 30);
— Маєш такого лотра у себе, яких мало й на світі є. Жени його в потилицю з свого обійстя (Стельмах, І, 1962, 116).
Словник української мови (СУМ-11)