лотр
ЛОТР, а, ч., діал., лайл.
Негідник, розбійник, грабіжник.
– Маєш такого лотра у себе, яких мало й на світі є. Жени його в потилицю з свого обійстя (М. Стельмах);
– Плати, лотре, штраф за потраву посіву та за столочену траву! (В. Малик);
Тільки доведеться тобі пішечки дибати, бо ті лотри коня твого забрали (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)