лоточити

ЛОТО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, діал.

Лаяти.

Він при всякій нагоді не переставав лоточити батька (І. Франко);

Відколи найстарша його донька Анничка вкалічіла, відтоді Параска дуже лоточить його (Марко Черемшина).

Значення в інших словниках

1. лоточити — Лото́чити: — докучати [24;IX] — «гризти голову», дошкуляти [III,IV] — дошкуляти, «гризти голову» [XI] — дошкуляти, гризти голову [3] — картати [19] — томити (Ів.Фр.) [I] — діймати, гризти, поволі нищити [XII] лото́чити: пилить кого, донимать [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. лоточити — лото́чити дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. лоточити — див. лаяти  Словник синонімів Вусика
4. лоточити — -чу, -чиш, недок., перех., зах. Лаяти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лоточити — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. лоточити — ЛОТО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Лаяти. Відколи найстарша його донька Анничка вкалічіла, відтоді Параска дуже лоточить його (Черемш., Тв., 1960, 98).  Словник української мови в 11 томах