лоточити —
ЛОТО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, діал. Лаяти. Він при всякій нагоді не переставав лоточити батька (І. Франко); Відколи найстарша його донька Анничка вкалічіла, відтоді Параска дуже лоточить його (Марко Черемшина).
Словник української мови у 20 томах
лоточити —
ЛОТО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Лаяти. Відколи найстарша його донька Анничка вкалічіла, відтоді Параска дуже лоточить його (Черемш., Тв., 1960, 98).
Словник української мови в 11 томах