луб

ЛУБ, у, ч.

1. спец. У рослини — комплекс тканин, через які проходять органічні речовини від листків до коренів.

Мікроскопічне.. дослідження ураженої деревини показало.., що міцелій гриба поширюється головним чином в лубі (Бот. ж., X, 1, 1953, 97).

2. Внутрішня частина кори листяних дерев, що межує з деревиною.

Березовий луб сушать у прохолодному місці півтора-два тижні (Гурток "Умілі руки..", 1955, 101);

*У порівн. Пальто на ній намокло.. замерзло й стало цупке, як луб (Н.-Лев., IV, 1956, 261).

3. заст. Виріб з цієї частини кори.

◊ Як (мов, на́че і т. ін.) з лу́ба ли́ти — те саме, що Як (мов, на́че і т. ін.) з відра́ [ли́ти] ( див. відро́).

Часом дощ ллє як з луба, а Кметик лазить по квітнику і визбирує щось по стежках (Ков., Світ.., 1960, 117);

Насунули такі хмари, що лило, як з луба (Логв., Літа.., 1960, 48);

Лу́бом стоя́ти (ста́ти) — бути твердим, цупким.

Беруся я до люльки. Та ба! Язик задубів, став лубом, у горлі пече (Март., Тв., 1954, 278);

Брови йому падають на очі двома очіпками, свита стоїть лубом, — він приїхав з дому, з холодної негоди (Мик., II, 1957, 80).

Значення в інших словниках

1. луб — луб 1 іменник чоловічого роду внутрішня частина кори дерева луб 2 іменник чоловічого роду виріб з внутрішньої частини кори дерева арх.  Орфографічний словник української мови
2. луб — див. кора  Словник синонімів Вусика
3. луб — -у, ч. 1》 спец. У рослини – комплекс тканин, що ними органічні речовини переміщуються від листків до коріння. 2》 Внутрішня частина кори листяних дерев, що межує з деревиною. 3》 заст. Виріб із цієї частини кори.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. луб — ЛУБ, у, ч. 1. спец. У рослини – комплекс тканин, через які проходять органічні речовини від листків до коренів. Мікроскопічне .. дослідження ураженої деревини показало.., що міцелій гриба поширюється головним чином у лубі (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. луб — Тканина судинних рослин, складається, переважно, з елементів, які виконують функцію провідників органічних речовин (сітчасті трубки і провідна м'якоть) і механічну функцію (луб'яні волокна); міститься у зовнішній частині деревини.  Універсальний словник-енциклопедія
6. луб — ЛИ́КО (внутрішня частина кори молодих листяних дерев, перев. липи, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки), ЛУБ, ЛУБО́К, ЛУ́Б'Я.  Словник синонімів української мови
7. луб — Луб, -бу и -ба м. Лубъ, кора (съ липы и нѣкоторыхъ другихъ деревъ). Гроші сховані під дубом, накриті лубом. Ном. № 1485. лубом стоя́ти. Быть твердымъ какъ лубокъ (объ одеждѣ, вообще о тканяхъ). Воно (одежа) лубом на нас і стоїть, аж тіло дере. Г. Барв.  Словник української мови Грінченка