луб
ЛИ́КО (внутрішня частина кори молодих листяних дерев, перев. липи, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки), ЛУБ, ЛУБО́К, ЛУ́Б'Я. З однієї липи двічі лика не деруть (прислів'я); В день врожаю так і сяк Змайстрував їжак вітряк, Стіни дранкою покрив, Крила з лубу поробив (М. Стельмах); Хома Патика Пішов зимою драти лика; Лубка ж не обідрав І липку зіпсував (Л. Боровиковський); Тоді дери луб'я — як дереться (прислів'я).
ЛУБ бот. (волокниста тканина рослини, по якій переміщаються органічні речовини від листків до коренів), ФЛОЕ́МА бот. Течія живильних органічних речовин, що утворилися в листі у процесі фотосинтезу, рухається від листків до коренів по судинах лубу (флоеми) (з журналу).
Словник синонімів української мови