лудіння
ЛУДІ́ННЯ¹, я, с. Те саме, що лу́дження.
Навіть досвідчене око спеціаліста могло лиш приблизно визначити, чи нормально йде процес лудіння (Роб. газ., 29.VІІІ 1965, 2).
ЛУДІ́ННЯ², я, с., діал. Одяг, вбрання.
Палагна в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням (Коцюб., II, 1955, 334);
Молодиці і дівчата-відданиці виглядали як у свято, найкраще своє лудіння на себе повбирали, і воно на них, як жар, горіло, аж сміялося (Кач., Вибр., 1953, 331).
Словник української мови (СУМ-11)