лудіння

ЛУДІ́ННЯ¹, я, с.

Те саме, що лу́дження.

Задовго до античного світу люди вміли виробляти скло, фаянс, поливу, зналися на секретах лудіння (з наук.-попул. літ.).

ЛУДІ́ННЯ², я, с., діал.

Одяг.

Правда, вона любила пишне лудіння, і немало десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі зґарди, але то байка! (М. Коцюбинський);

Молодиці і дівчата-відданиці виглядали як у свято, найкраще своє лудіння на себе повбирали, і воно на них, як жар, горіло, аж сміялося (Я. Качура).

Значення в інших словниках

1. лудіння — луді́ння 1 іменник середнього роду лудження луді́ння 2 іменник середнього роду одяг діал.  Орфографічний словник української мови
2. лудіння — I -я, с. Те саме, що лудження. II -я, с., діал. Одяг, вбрання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лудіння — О́ДЯГ (сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими покривають тіло), ОДЕ́ЖА, УБРА́ННЯ (ВБРА́ННЯ), УБИРА́ННЯ (ВБИРА́ННЯ), УБІ́Р (ВБІР), ТУАЛЕ́Т, СТРІЙ, ОДЕ́ЖИНА розм., О́ДІЖ розм., ОДЯГА́НКА розм., ВДЯГА́НКА (УДЯГА́НКА) розм., ОДЯГА́ЛО розм.  Словник синонімів української мови
4. лудіння — Луді́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. лудіння — ЛУДІ́ННЯ¹, я, с. Те саме, що лу́дження. Навіть досвідчене око спеціаліста могло лиш приблизно визначити, чи нормально йде процес лудіння (Роб. газ., 29.VІІІ 1965, 2). ЛУДІ́ННЯ², я, с., діал. Одяг, вбрання.  Словник української мови в 11 томах
6. лудіння — Луді́ння, -ня с. соб. Платье, одежда. Вх. Зн. 33. Шух. І. 31.  Словник української мови Грінченка