лужечок
ЛУЖЕ́ЧОК, чка, ч.
Пестл. до луг¹.
Ой у лісі, у лужечку терен процвітає (з народної пісні);
Сестра як вийшла за ворота – всі луги й лужечки зацвіли (А. Малишко);
Лужечок з травами нежатими Останні промені навскіс. І цвинтарик, де я лежатиму, обнявши корені беріз... (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)