лужина

ЛУЖИ́НА, и, ж., діал.

Те саме, що луг¹.

Основа її [будівлі] вростала в лужину Побужжя, а дах впирався у небо золотою хмаркою саду (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. лужина — лужи́на іменник жіночого роду луг, лука  Орфографічний словник української мови
2. лужина — див. низовина  Словник синонімів Вусика
3. лужина — -и, ж., розм. Те саме, що луг I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лужина — ЛУ́КА (рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю), ЛАЗ діал.; ЛУГ, ЛУГО́ВИНА, ЛУЖИ́НА розм. (поросла також кущами); ЦА́РИНКА діал. (невеличка лука при садибі, в лісі); ПРИЛУ́КА (по берегах річок, озер); ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ (заплавні луки).  Словник синонімів української мови
5. лужина — ЛУЖИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що луг¹. Минулого року навесні Варивонова бригада розорала під капусту кусок лужини, зарослої кінським щавлем (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 504).  Словник української мови в 11 томах