1. Словник української мови у 20 томах

лужина

ЛУЖИ́НА, и, ж., діал.

Те саме, що луг¹.

Основа її [будівлі] вростала в лужину Побужжя, а дах впирався у небо золотою хмаркою саду (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лужина — лужи́на іменник жіночого роду луг, лука Орфографічний словник української мови
  2. лужина — див. низовина Словник синонімів Вусика
  3. лужина — -и, ж., розм. Те саме, що луг I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лужина — ЛУ́КА (рівна місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю), ЛАЗ діал.; ЛУГ, ЛУГО́ВИНА, ЛУЖИ́НА розм. (поросла також кущами); ЦА́РИНКА діал. (невеличка лука при садибі, в лісі); ПРИЛУ́КА (по берегах річок, озер); ОБОЛО́НЬ, ОБОЛО́НЯ (заплавні луки). Словник синонімів української мови
  5. лужина — ЛУЖИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що луг¹. Минулого року навесні Варивонова бригада розорала під капусту кусок лужини, зарослої кінським щавлем (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 504). Словник української мови в 11 томах