лункування

ЛУНКУВА́ННЯ, я, с., с. г. Обробіток грунту з метою підготовки лунок (перев. для сівби або садіння рослин).

Лункування зябу на схилах можна провадити одночасно з оранкою, а також окремо після оранки за допомогою дискового лункоутворювача (Хлібороб Укр., 9, 1965, 16).

Значення в інших словниках

1. лункування — лункува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. лункування — -я, с., с. г. 1》 Обробіток ґрунту з метою підготовки лунок (перев. для сівби або садіння рослин). 2》 Спосіб затримання вологи в ґрунті за допомогою невеликих ямок (лунок), виритих на всій площі поля; створення, риття таких ямок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лункування — ЛУНКУВА́ННЯ, я, с., с. г. Обробіток ґрунту з метою підготовки лунок (перев. для сівби або садіння рослин). Лункування на ріллі підвищувало її питому поверхню на 30 %, що приводило до втрати води через випаровування (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах