лупонути
ЛУПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., фам. Підсил. до лу́пнути².
З усієї сили лупонув [управитель] виваженою рукою у вухо [Романа] (Стельмах, І, 1962, 464).
Словник української мови (СУМ-11)ЛУПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., фам. Підсил. до лу́пнути².
З усієї сили лупонув [управитель] виваженою рукою у вухо [Романа] (Стельмах, І, 1962, 464).
Словник української мови (СУМ-11)