лупонути

ЛУПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого – що, фам.

Підсил. до лу́пнути².

З усієї сили лупонув [управитель] виваженою рукою у вухо [Романа] (М. Стельмах);

Середа .. розтер слину, від надлишку нереалізованої негативної енергії лупонув кулаком об стіну (А. Кокотюха);

Галаганові ще та пательня руку гріла, якою він Тольку Гороха по голові лупонув (Люко Дашвар).

Значення в інших словниках

1. лупонути — лупону́ти дієслово доконаного виду фам.  Орфографічний словник української мови
2. лупонути — див. вдарити  Словник синонімів Вусика
3. лупонути — -ну, -неш, док., перех., фам. Підсил. до лупнути II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лупонути — ЛУПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., фам. Підсил. до лу́пнути². З усієї сили лупонув [управитель] виваженою рукою у вухо [Романа] (Стельмах, І, 1962, 464).  Словник української мови в 11 томах