лупотіння

ЛУПОТІ́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. лупоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Почувся стукіт та густе лупотіння кінських копитів [копит] (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. лупотіння — лупоті́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. лупотіння — -я, с., розм. Дія за знач. лупотіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лупотіння — ЛУПОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. лупоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Почувся стукіт та густе лупотіння кінських копитів (Н.-Лев., VII, 1966, 181).  Словник української мови в 11 томах