1. Словник української мови у 20 томах

лупотіння

ЛУПОТІ́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. лупоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Почувся стукіт та густе лупотіння кінських копитів [копит] (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лупотіння — лупоті́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. лупотіння — -я, с., розм. Дія за знач. лупотіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лупотіння — ЛУПОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. лупоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Почувся стукіт та густе лупотіння кінських копитів (Н.-Лев., VII, 1966, 181). Словник української мови в 11 томах