1. Словник української мови у 20 томах

лупонути

ЛУПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого – що, фам.

Підсил. до лу́пнути².

З усієї сили лупонув [управитель] виваженою рукою у вухо [Романа] (М. Стельмах);

Середа .. розтер слину, від надлишку нереалізованої негативної енергії лупонув кулаком об стіну (А. Кокотюха);

Галаганові ще та пательня руку гріла, якою він Тольку Гороха по голові лупонув (Люко Дашвар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лупонути — лупону́ти дієслово доконаного виду фам. Орфографічний словник української мови
  2. лупонути — див. вдарити Словник синонімів Вусика
  3. лупонути — -ну, -неш, док., перех., фам. Підсил. до лупнути II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лупонути — ЛУПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., фам. Підсил. до лу́пнути². З усієї сили лупонув [управитель] виваженою рукою у вухо [Романа] (Стельмах, І, 1962, 464). Словник української мови в 11 томах