лускотіти
ЛУСКОТІ́ТИ, ти́ть, недок. Підсил. до лу́скати.
[Степан:] Ніби чуєш, що й кістки в тобі починають лускотіти, неначе почувають, що ось-ось прийде їм.. робота… (Кроп., II, 1958, 44);
Пісні співає молодь… Аж заслухаються всі біля хати. Тільки насіння лускотить (Головко, II, 1957, 402).
Словник української мови (СУМ-11)