льотчицький
ЛЬО́ТЧИЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до льо́тчик.
У просторому бліндажі полкового КП зібралася вся льотчицька сім’я (Минко, Повна чаша, 1950, 251);
// Який використовує льотчик, признач. для льотчиків.
Виходить людина — одинока людина в льотчицькому кашкеті (Гончар, Тронка, 1963, 289);
У клуб той льотчицький запрошено бригаду Артистів (Рильський, Мости, 1948, 76).
Словник української мови (СУМ-11)