льотчицький
ЛЬО́ТЧИЦЬКИЙ, а, е, розм.
Прикм. до льо́тчик.
У просторому бліндажі полкового КП зібралася вся льотчицька сім'я (В. Минко);
// Який використовує льотчик, признач. для льотчиків.
Коли глісер зупинився, на берег, крім моториста Мишка, зійшов ще один чоловік, якого тут мало хто знав: високий худорлявий юнак у льотчицькім кашкеті (О. Гончар);
– Це не вихід, – озвався голова сільради Панченко, граючись льотчицьким шоломом (Григір Тютюнник);
Хлопці в коротких льотчицьких куртках вискочили через задні двері (В. Рубан).
Словник української мови (СУМ-20)