льотчицький

ЛЬО́ТЧИЦЬКИЙ, а, е, розм.

Прикм. до льо́тчик.

У просторому бліндажі полкового КП зібралася вся льотчицька сім'я (В. Минко);

// Який використовує льотчик, признач. для льотчиків.

Коли глісер зупинився, на берег, крім моториста Мишка, зійшов ще один чоловік, якого тут мало хто знав: високий худорлявий юнак у льотчицькім кашкеті (О. Гончар);

– Це не вихід, – озвався голова сільради Панченко, граючись льотчицьким шоломом (Григір Тютюнник);

Хлопці в коротких льотчицьких куртках вискочили через задні двері (В. Рубан).