льотчиця
ЛЬО́ТЧИЦЯ, і, ж., розм.
Жін. до льо́тчик.
Хоч Архипенко й казав, що Ніна – льотчиця досвідчена, але було мені якось не по собі від думки, що ведучий – дівчина (В. Малик);
Ніна Макаренко (Макароніна) писала, що мріє стати льотчицею, як знаменита Марина Попович (В. Нестайко);
– А що треба, щоби стати льотчицями? – запитала я (І. Роздобудько).
Словник української мови (СУМ-20)