людськість
ЛЮ́ДСЬКІСТЬ, кості, ж.
1. Те саме, що лю́дство.
Людськість, як відомо, розвивається не по одному шаблону, іде різними дорогами (Фр., XVI, 1955, 383);
Яке глибоке щастя — жить, Буть гідним імені людини, Народу й людськості служить! (Рильський, III, 1961, 166).
2. Те саме, що лю́дяність.
Під порфіром мовчазливих стін [Мавзолею] Такий промінний людськістю своєю Спочив безсмертний, вікопомний він (Бажан, Роки, 1957, 225);
— Буду учениць своїх до думок глибоких привчать, — в тон Оленці думали й ми, — до людськості, правди (Гур., Новели, 1951, 141).
Словник української мови (СУМ-11)