людці

ЛЮДЦІ́, і́в, мн.

1. зневажл. Недостойні люди.

Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх… Та що з ними мороки!.. То далебі дрючок отак би і вхопив, Та й ну їх лупцювать (Г.-Арт., Байки.., 1958, 184);

— Ніколи не забувай і про нечесних людців, і кар’єристів, які живуть серед отих простих людей, псують їм нерви, кров (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 610).

2. рідко. Те саме, що лю́ди 1.

[Явдоха:] Позаторік сватали мене аж тричі, і гарні людці (Кроп., II, 1958, 425);

Під однією копицею скошеного жита сплять троє людців, — один чоловік і дві жінки (Григ., Вибр., 1959, 359).

Значення в інших словниках

1. людці — людці́ множинний іменник, істота  Орфографічний словник української мови
2. людці — -ів, мн. 1》 зневажл. Негідні люди. 2》 рідко. Те саме, що люди 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. людці — ЛЮДЦІ́, і́в, мн. 1. зневажл. Недостойні люди. Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх... Та що з ними мороки!.. То далебі дрючок отак би і вхопив, Та й ну їх лупцювать (П.  Словник української мови у 20 томах
4. людці — ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля..  Словник синонімів української мови
5. людці — Людці́, -ці́в, -ця́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. людці — Людці, -ців м. мн. ум. и нѣсколько уничижительное отъ люде. Трясітеся, рубці, дивітеся, людці. Чуб. V. 481. Такі собі людці, — не дуже гарні!.. — Траплялись і хороші людці. Котл. Н. П.  Словник української мови Грінченка