людці

людці́

-ів, мн.

1》 зневажл. Негідні люди.

2》 рідко. Те саме, що люди 1).

Значення в інших словниках

1. людці — людці́ множинний іменник, істота  Орфографічний словник української мови
2. людці — ЛЮДЦІ́, і́в, мн. 1. зневажл. Недостойні люди. Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх... Та що з ними мороки!.. То далебі дрючок отак би і вхопив, Та й ну їх лупцювать (П.  Словник української мови у 20 томах
3. людці — ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля..  Словник синонімів української мови
4. людці — Людці́, -ці́в, -ця́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. людці — ЛЮДЦІ́, і́в, мн. 1. зневажл. Недостойні люди. Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх… Та що з ними мороки!.. То далебі дрючок отак би і вхопив, Та й ну їх лупцювать (Г.-Арт., Байки..  Словник української мови в 11 томах
6. людці — Людці, -ців м. мн. ум. и нѣсколько уничижительное отъ люде. Трясітеся, рубці, дивітеся, людці. Чуб. V. 481. Такі собі людці, — не дуже гарні!.. — Траплялись і хороші людці. Котл. Н. П.  Словник української мови Грінченка