Значення в інших словниках
-
людці —
людці́ множинний іменник, істота
Орфографічний словник української мови
-
людці —
-ів, мн. 1》 зневажл. Негідні люди. 2》 рідко. Те саме, що люди 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
людці —
ЛЮДЦІ́, і́в, мн. 1. зневажл. Недостойні люди. Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх... Та що з ними мороки!.. То далебі дрючок отак би і вхопив, Та й ну їх лупцювать (П.
Словник української мови у 20 томах
-
людці —
ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля..
Словник синонімів української мови
-
людці —
ЛЮДЦІ́, і́в, мн. 1. зневажл. Недостойні люди. Як подивлюсь на хист теперішніх людців, На витребеньки їх… Та що з ними мороки!.. То далебі дрючок отак би і вхопив, Та й ну їх лупцювать (Г.-Арт., Байки..
Словник української мови в 11 томах
-
людці —
Людці, -ців м. мн. ум. и нѣсколько уничижительное отъ люде. Трясітеся, рубці, дивітеся, людці. Чуб. V. 481. Такі собі людці, — не дуже гарні!.. — Траплялись і хороші людці. Котл. Н. П.
Словник української мови Грінченка