людяний

лю́дяний

-а, -е.

1》 Який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гуманний.

|| Сповнений щирістю, гуманністю.

|| Оснований на гуманному ставленні до людини.

|| У якому є щирість, уважність, доброзичливість (про художні твори тощо).

2》 рідко. Те саме, що людний.

Значення в інших словниках

1. людяний — (чуйний до інших) щирий, чоловічний, гуманний.  Словник синонімів Полюги
2. людяний — лю́дяний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. людяний — Гуманний <�чуйний, добросердий, щирий, уважний>, людолюбний; Р. людний.  Словник синонімів Караванського
4. людяний — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
5. людяний — ЛЮ́ДЯНИЙ, а, е. 1. Який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гуманний. Купер'ян .. натура товариська, веселий, людяний (Леся Українка); Не хочу я в рай, і не заздрю я Крезові. Заб'юся в глухий оцей кут.  Словник української мови у 20 томах
6. людяний — ДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який бажає людям добра, співчуває їм, дбає про них; який виражає таке ставлення до людей; про почуття, поведінку тощо такої людини), ЗИЧЛИ́ВИЙ, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, ДОБРОЗИ́ЧНИЙ рідше; ПОБЛА́ЖЛИВИЙ (трохи зверхній); ТЕ́ПЛИЙ (перев.  Словник синонімів української мови
7. людяний — Лю́дяний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. людяний — ЛЮ́ДЯНИЙ, а, е. 1. Який щиро, доброзичливо, чуйно ставиться до інших; уважний до чужих потреб; гуманний. Купер’ян.. натура товариська, веселий, людяний (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
9. людяний — Людяний, -а, -е Гуманный, привѣтливый въ обращенія. О. Гервасій... вийшов пан-отцем простим, людяним. Св. Л. 17. 2) Человѣческій, свойственный порядочному человѣку, настоящій. У нього і скотини людяної чорт-ма. У багача і одежа людяна.  Словник української мови Грінченка