лядка
ЛЯ́ДКА, и, ж. Зменш. до ля́да.
Швиденько подався [Охрім] у другий куток, та, трохи відсунувши якусь скриньку, підняв лядку, витяг з якогось темничка барильце (Вовчок, VI, 1956, 282);
*У порівн. Вікна якісь чудні: на п’ять шибок — чотири внизу, а вгорі тільки одна, ..ще й одчиняється знизу догори неначе лядка (Н.-Лев., IV, 1956, 58).
Словник української мови (СУМ-11)