ляскучий

ЛЯСКУ́ЧИЙ, а, е. Який сильно лящить.

Залунав ляскучий, мов свисток, паровозний гудок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 175);

Ляскучі голоси дівчат зливалися з охрипшими заводами п’янюг (Мирний, III, 1954, 272).

Значення в інших словниках

1. ляскучий — ляску́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ляскучий — ЛЯСКИЙ, ляскотливий, тріскотливий, тріскучий, бахкучий; З.П. ГОЛОСНИЙ, крикливий.  Словник синонімів Караванського
3. ляскучий — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
4. ляскучий — -а, -е. Який сильно лящить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ляскучий — ЛЯСКУ́ЧИЙ, а, е. Який сильно лящить. Діти реготались ляскучим сміхом на ввесь садок (І. Нечуй-Левицький); Залунав ляскучий, мов свисток, паровозний гудок (С.  Словник української мови у 20 томах