лібералізм
ЛІБЕРАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Політичний напрям, який в епоху феодального кріносництва та буржуазних революцій відстоював свободу буржуазії і став глибоко реакційним із встановленням її політичного панування.
Революція [1905 р.] надзвичайно швидко викрила лібералізм і показала на ділі його контрреволюційну природу (Ленін, 13, 1949, 95);
Шевченко був непримиренним борцем проти українського буржуазного націоналізму і лібералізму (Рильський, III, 1956, 22).
2. заст. Який дотримується вільнодумних поглядів; вільнодумство.
— Ф’юю! — свиснув Антоша.. — Страх, що діється всюди, а тут ще ви, татку, з своїм лібералізмом (Коцюб., II, 1955, 387);
В 1826 р. остаточно був відмінений цензурний статут 1804 р., з якого, втім, за 20 років за допомогою різних уточнень і доповнень вже майже вивітрився дух лібералізму (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 65);
// перен. Відступ від певних правил, норм етикету тощо.
Вона сіла серед канапи, ..заклала ногу на ногу, ще й трохи простягла її набік, що в сільських паннів вважається за страшенний лібералізм (Н.-Лев., IV, 1956, 116);
Я сама завжди була проти лібералізму у справі перекладу і тільки брак техніки примушував мене уживати ліберальних способів (Л. Укр., V, 1956, 89).
3. перен., розм. Зайва терпимість, потурання (звичайно шкідливе) кому-, чому-небудь.
Хома тим часом ходив по возах, вергав важкі ящики, вичитував за лібералізм їздовим, які, мовляв, приймають на схорону різний мотлох (Гончар, І, 1954, 286).
Словник української мови (СУМ-11)