ліквідація
ЛІКВІДА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Припинення діяльності (закладу, підприємства, установи тощо).
[Вересай:] Постанову про ліквідацію планувальної комісії передайте мені в партійний комітет (Мик., І, 1957, 380);
// Доведення чого-небудь до кінця з метою позбутися чогось, розрахуватися з ким-, чим-небудь і т. ін.
Не мучить мене [хвороба] уже тижнів зо два. Користуюсь сим і займаюсь ліквідацією літературних справ (Л. Укр., V, 1956, 250);
Ліквідація боргів.
2. Припинення існування, знищення чого-небудь.
Ліквідація куркульства як класу і колективізація — події надзвичайної політичної ваги (Довж., І, 1958, 23);
Стирання відмінностей між людьми розумової і фізичної діяльності не означає, звичайно, ліквідації фізичної праці (Ком. Укр., 11, 1962, 17);
// Фізичне знищення кого-небудь.
Свій табір військовополонених вони мали здати для ліквідації спеціальній команді СС (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 131).
Словник української мови (СУМ-11)