ліквідація
ЛІКВІДА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Припинення діяльності (закладу, підприємства, установи і т. ін.).
Лікар вчасно, ще до ліквідації району, п'ятами накивав з Терехівки (В. Дрозд);
У зв'язку з ліквідацією херсонської фірми “Джет” претензії кредиторів приймаються протягом місяця з дня публікації (з газ.);
// Доведення чого-небудь до кінця з метою позбутися чогось, розрахуватися з ким-, чим-небудь і т. ін.
Не мучить мене [хвороба] уже тижнів зо два. Користуюсь сим і займаюсь ліквідацією літературних справ (Леся Українка);
У ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь десятки тисяч людей (з газ.);
Ліквідація боргів.
2. Припинення існування, знищення чого-небудь.
Наводиться аргумент про антагонізм націй, про вічну війну між ними. А далі стверджується теза, що ліквідація, або – “культурніше” – “злиття”, націй прискорить об'єднання людей у спільну сім'ю (О. Бердник);
// Фізичне знищення кого-небудь, чогось.
Пропоную винести зараз же постанову про асигнування вищезгаданих засобів на рішучу й остаточну ліквідацію злочинної банди розбійників, що іменує себе Інараком (В. Винниченко);
Ворог зробив ставку на осамітнення мас, ліквідацію їхніх провідників (з публіц. літ.);
За версією міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, екстремісти готували ліквідацію голови Меджлісу кримських татар народного депутата Мустафи Джемілєва (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)