ліквідувати
ЛІКВІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.
1. Припиняти діяльність (закладу, підприємства, установи тощо).
— Ліквідували його установу як непотрібну (Довж., II, 1959, 96);
// Доводити що-небудь до кінця з метою позбутися чогось, розрахуватися з ким-, чим-небудь і т. ін.
Спочатку наполовину, а потім і зовсім прийдеться ліквідувати діло [про квартиру] (Л. Укр., V, 1956, 377).
2. Припиняти існування, знищувати що-небудь; позбуватися, усувати.
— Я не хотіла вас образити, — почала було Сахно, прагнучи ліквідувати прикрий інцидент (Смолич, І, 1958, 76);
Соціалістичний лад уже ліквідчував економічні основи протилежності між містом і селом (Нариси з діалектології… 1955, 15);
// Фізично знищувати кого-небудь; убивати.
[Лариса:] Справа ж ходить не про те, .. кого з нас раніше ліквідують (Мик.. І, 1957, 251).
Словник української мови (СУМ-11)