лінькуватий
ЛІНЬКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Трохи лінивий.
Він був дуже багатий, лінькуватий, і служба в полку.. його не спокушала (Добр., Ол. солдатики, 1961, 44);
// Сповнений лінощів; млявий, повільний.
Нахаба-кіт неквапними лінькуватими кроками перейшов йому дорогу (Рибак, Час.. 1960, 96).
Словник української мови (СУМ-11)